Поїджені тілесною іржею
Ведуть своє буття на дві окраїни.
Як відживає тіло, гуснути душею -
Єдине, що Господь лишає їм.
Допоки ж множиться в сузір’ї раку
Приплід цієї згубної породи,
Але колись зведе їх Вишній разом
У збавлення глибокі темні води.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774671
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 02.02.2018
автор: Гліб Зима