знову прірва із відстані, хочеш
заплести у обійми мій рай.
сьогодення ж біль- кігті заточить.
і на вітер надію- тримай...
а той вітер події так швидко,
перепише листи навмання.
що мостами тримають, не видко,
бо тій ночі немає кінця...
бо чи прірва, чи ніч, вже однако.
заплети у обійми мій рай...
тільке серце зніміле розплата,
бо всміхається вітер, тримай...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774537
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2018
автор: Квітка))