Я чекав тебе як знамення
Щоб почати усе це знов
Я носив тобі воду в жменях
І беріг так як міг від змов
Ти проходила зовсім поряд
Розставляючи світла знак
Ти не слухала що говорять
І гортала цей всесвіт вспак
Ти літала для когось листям
І нестримна як буревій
Розірвала вогні столиці
І палала багаттям в ній
Розчинилася в перехожих
І годуєш птахів із рук
Ти даремно сюди приходиш
З лабіринтів людських розлук
Тихо тихо
Присядеш поруч
Наче кимось забута тінь
Ти не слухаєш що говорять
Я чекаю тебе
Амінь
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774489
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.02.2018
автор: Олександр Гриб