Дмухає холодом біла зима,
Запорошила між нами стежину.
А пам’ятаєш, як ти, жартома,
Кидав у ротик пахучу малину.
Соком впивалися наші вуста,
Ласі до стиглих цілунків у літі.
Небо хилила травичка густа,
Мов килимок з візерунками квітів.
Знов завиває, хурделить, мете —
Шпарками сіються срібні завії,
Сіно у клуні нагадує те,
Як солодились малинові мрії.
31/01/18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774457
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2018
автор: Lana P.