Я дякую за плин мого життя.
Моя дорога вся окроплена сльозами,
Хоча назад немає вороття
І наперед не можу знать, що буде з нами.
Я Богу дякую, що ще живу,
Що світ цей можу ще побачити очима.
Та думка дуже часто та: "Чому
Важка́ ця доленько моя? Яка причина?"
Напевно, я зробила щось не так.
За це тепер покарана я Богом.
Я, навіть, відбиваюсь від атак,
Випробувань, що за моїм порогом.
Несла я хрест по світу як могла.
Той хрест, що доля на мої звалила плечі.
Я, все таки, в житті щось досягла,
Але дорога повернула вже в надвечір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774303
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2018
автор: Ольга Калина