Забрав від мого серця милесенький ключі,
Короткі миті щастя ти, доленько, спини.
Як відчувала радість на любому плечі,
Забувши про тривоги клятущої війни.
Тільки сльоза ятрила у кутику очей,
Коли торкавсь цілунком сколиханих грудей.
Як милувалась тілом у солоді речей,
А час вже міряв кроки на вихід, до дверей.
Години пролетіли, немов їх й не було,
Світило з неба сонце, закравшись у вікно.
Поривчасте прощання. Дорога. Мутне скло.
Молитва. Віра в зустріч. Зими біле панно.
30.01.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774232
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2018
автор: Валентина Ланевич