Бувають миті: особливо гостро
Летять безжально кинуті слова.
Куди втекти від цих залізних монстрів,
Хоч ворухнутись, впевнитись — жива?!
Всього лиш слово... Кинуте, мов лезо
Відточеного гордістю ножа.
Тікає мрія... Боже, який безум —
Як ти далеко, мріє, мов чужа!
І будуть далі квітами залізними
Слова бездумно кинуті рости,
Якщо стежками зовсім, зовсім різними
Тікає мрія і тікаєш ти.
29.01.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774157
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.01.2018
автор: Анна Качан