Минуле у житті сплило, а значить,
Що я дивлюсь на обрій той здалля.
І хоч у серці був вогонь, одначе
Колись згадаєм одне одного ім'я?..
Бо в зелен-травах у моїх зіницях
Немає бісиків колишніх спраг,
Й не скуштувати (й може, не насниться)
Медову м'яту на моїх вустах.
Те все залишилось за небокраєм -
П'янка весна і літній дивограй, -
І хоч в душі моїй з полегкістю світає,
Чомусь в вухах дзвенить: "Не забувай".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774151
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.01.2018
автор: Наташа Бруснікіна