А-а-а-а-а – взято на високій ноті,
Голосних літер більше нема...
І... знову... піке на зльоті –
сторчма головою до дна.
Стрімко спиною по стінці,
Руки угору і вниз –
щоб затулити обличчя,
І... «зупинись... зупинись...
чути не можу»! хоч дивно,
Це ж вона радість ясна!?
Правду ховала заживо –
Усеї ж не вип'єш.
Сповна
випито трунку солодкого,
з криком німоти на дні...
Самообман найсамотніший –
Все, що судилось тобі.
Любові до скону - 3 дні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773916
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.01.2018
автор: Яна Бім