Десь мої розлетілись літа,
Заросла моя стежка до раю...
Полягли переспілі жита,
І на землю зерно осипають...
Я по стернях босоніж іду,
На слідах моїх мак розцвітає.
Але вірю, що стежку знайду,
Бо душа моя того бажає!
Літо знову прийде - золоте!
Сонце серце моє відігріє.
А зерно проросте! проросте!
І нові колосочки налиє!
Не буває страждання без меж,
Час іде, та подій не стирає...
Знаю я, що мене ти знайдеш,
І надія вовік - не вмирає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773850
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.01.2018
автор: majra