Зима зими, надумана зимою,
Насправді лиш мистецтво білих плям,
Від холоду здивованих собою,
В застиглій тиші кришталевих рам.
Та, як-не-як, а криця заметілі,
Екрани стужі звільна опуска .
І вже нові розради,хоч несмілі,
майбутнього, виписує рука.
Тривожні дні, ще, може, невловимі,
У бруньці припорошених понять,
Так підсвідомо, так реально зримі,
Як табуни, що пастися спішать,
Як та вода під ковдрами- льодами,
Що в проруби всміхається крізь сон,
Отим наївним кришталевим рамам,
Що вірять в свій січневий Парфенон
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773823
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.01.2018
автор: Стяг