[color="#0004ff"][i][b]Іду по колії в жару-шукаю Ваську,
Сонце пече,що-" караул!",несу авоську.
Пиріг спекла,котлетки,Узвар і сметана...
Мабуть-голодний і не їсть він у Тетяни…
Йому квиток у світ давним - давно вручила,
Щоби щоб нерви не мотав,йому простила.
Та щось болить душа страшне за своїм милим!
Іду-іду я босяка,немає сили…
-Вернись-вернись додому ,милий,мій коханий!
Буду носити на руках аж до дивану!
Та ані словом я не буду попрікати!
Не вимагатиму також твою зарплату!…
Я зрозуміла,що мужчин треба жаліти,
Включати соло і щодня його хвалити.
Бо всі мужчини-то є рідкісне створіння!
Й достатньо буде нам від них—лиш говоріння…
Пиріг спекла,котлетки,Узвар і сметана...
Мабуть-голодний і не їсть він у Тетяни…
Сонце пече,що караул,несу авоську...
Іду по колії в жару-шукаю Ваську…
ЛГ
/озвучка картинки,не більше того /
28.01.2018р.[/b][/i]
[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773736
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 28.01.2018
автор: Валентина Мала