Три ведмеді на галявці,
Лиска, вовк і десять зайців,
Білка, ластівка, корова
Вирішили грати в «Лови».
Їх зібрала лиска Вчилка.
Знала правила, лічилки.
Вірш взялася промовляти,
Щоб ловця між всіх обрати:
- Раз, два, три, чотири, п’ять.
Вибіг зайчик погулять.
Вовк навстріч ішов неситий.
Зайця вирішив зловити.
- В гру цю грати ми не будем.
Це занадто – вовку в зуби, –
Стали зайці тут кричати.
- Текст такий не можна брати.
- Добре, інше змовлю я,
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Білка сир знайшла – сховала.
Пташка вгледіла – забрала.
- В гру цю я не буду грати.
Це нечесно – відбирати, -
Стала білка тут казати.
- Текст такий не можна брати!
- Добре, інше змовлю я,
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Біг кабанчик через міст.
Відірвав корові хвіст.
- В гру цю я не буду грати.
Нащо хвостика чіпати?! –
Стала мілка тут мичати.
- Текст такий не гоже брати!
Бачу, гри не буде в лузі.
Розбігаймось, любі друзі.
Вийшов бурий – не за планом:
- Можна я лічити стану?
Якось сонячної днини
Чув лічилку від дитини,
Що гриби з батьками брала.
- Ну, давай, - руда сказала.
- Раз, два, три, чотири, п’ять.
Трави влітку так п’янять!
Сонце всім дає тепло,
Воду - річка, джерело.
Любо в цьому світі жити!
Треба тільки всім дружити:
І ягнятам, і котам,
Бегемотам і китам,
Вовку, зайцю і лисиці,
І корові, і козиці,
Мамі, тату, бабці, діду
І сусідці із сусідом,
Місту з містом, краю - з краєм.
Річці з морем, лісу з гаєм.
- Ця лічилка добра дуже.
Треба брати її, друже, -
Мовила лисиця вмить
Й почала усіх лічить.
Вовку випало лапати.
Решта кинулась втікати.
Зайця вовк зловив одразу,
Та його він не образив.
До-о-овго грали в «Лови» друзі,
Веселилися у лузі.
А як добре потомились,
Лиш тоді порозходились.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2018
автор: Крилата (Любов Пікас)