Я в своїх снах
Над прірвою ловила час,
Невміло так,
Смакуючи свободи хміль.
Так радісно,
Вдихаючи повітря,
Глибоко і жадібно.
А, прокидаючись подекуди
Опівночі,
Шукала свою суть
Між тінями…
І прислухалася до вітру,
Що блукав за вікнами.
А його співи видавалися
Незвичними.
Я лікувала пустоту
Хвилинами,
Які заповнювала митями
Незримими.
В принадах ночі все здавалося
Приреченим,
Та ранок зводив все
До недоречностей.
І я губила ночі за світанками,
І не боялася сіль сипати
На рани всі.
Томилася у снах нічних
З прозріннями,
Шукаючи таємну суть
Між тінями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773675
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.01.2018
автор: Тетяна Глінчук (Ващук)