Щодня приносити себе у жертву,
Так можеш тільки ти. Чи хочеш – це питання.
Та не спита ніхто, бо небайдужість мертва.
Ще тліє співчуття. На черзі – сподівання.
Вогонь забрав усе, не встигла врятувати.
Двобій завершено. В полоні – дивний світ,
В якому кожен сам для себе зводить грати,
В якому кожного дратує сонця схід.
Проміння вперте проникає в душу,
Розтоплює сніги нескорених вершин.
Ти з полум’ям у серці жити мусиш,
Хоча й лякають сходженням лавин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773663
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.01.2018
автор: Юлія Рябенко