****

Шкода,  та  ти  такий  як  усі,
Як  сотні  і  тисячі  інших.
Кажеш,  ці  слова  не  мої?
Я  б  не  писала  такі  страшні  вірші?
Хоча..  Я  не  дивуюсь,  що  ти  не  зміг  зрозуміти  мене.
Ти  повівся  на  гарну  брехню.
Я  посмішкою  і  сміхом  годувала  тебе,
А  в  серці  ховала  пітьму.
Спершу  ти  мені  цікавим  здавався,
Та  зараз  ти  втратив  свою  новизну.
Адже  так  жахливо  ти  помилявся,
Вважаючи  доброю  душу  мою.
Я  ж  шукаю  єдину  людину,
Котра  зуміє  розпізнати  зло  у  мені,
Котра  маску  з  лиця  мого  зніме
І  спалить  на  жертовнім  вогні.
То  ж  пробач,  мій  дух  від  тебе  навіки  закритий,
Ти  втратив  барви  і  став  як  усі.
Посмішка,  це  все,  що  я  буду  тобі  дарити,
Думки  мої  ж  не  пізнати  тобі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773647
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2018
автор: _NL_