Якже хочеться, мамо,додому,-
Хоч на день, чи хоча би на час...
Залишити роботу і втому,
Пригорнутися, мамо, до Вас!..
Аромати відчуть свого дому,
Знов відчути,як пахне наш сад,
І почуть Ваше лагідне слово,
Й прислухатись до Ваших порад...
Та на жаль це зробить неможливо,
Бо нема вже будинку у нас,
Нам чужинці його розгромили,
І спалили чудовий наш сад...
Та і Вас уже,мамо,немає,
Ви заснули давно вічним сном,
Моє серденько болем стискає,
Віє в душу гірким полином...
Та додому усе ж я приїду,
І до нашого двору прийду,
Там в зажурі тихенько постою,
Свою голову низько схилю...
І на цвинтарі, біля могили,
У Вас прощення я попрошу...
Посаджу біля неї калину,
І у пам"яті все збережу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2018
автор: геометрія