Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772456
Стелилась біла ковдра по землі,
світ накривала із мовчанням:
не шелестить сухий листок,
дрімає вітер в кронах дальніх.
Незнаний ієрогліф сотворив,
що на снігу такий помітний,
або це ніби мальована ліском
біфідобактерія під снігом.
В сосновий ліс веде дорога,
яка засніжена, й сліди тварин,
або підеш у лісові простори,
а може будеш в них один?
В них не один – дерево кожне
в пороші снігу там живе,
в голках - засніжені ялинки,
десь мавка лісова, що весну жде.
Себе малює день сірістю неба,
що десь високо в зеленій хвої,
угору лиш на нього подивися:
високий ліс красою промовчить.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778316
18.01.2018.
Фотографія Ігора Винниченка:
“Білий саван на ймення "мовчання"...”
www.facebook.com/photo.php?fbid=10208480754815956&set=pcb.10208480763696178&type=3&theater
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773555
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.01.2018
автор: Светлана Борщ