Неначе вперше бачиться — світ білий...
І як стає деревам змерзлим сили
Таку красу тримати на собі?!..
Як тут не виростати крилам
На спині діловитої юрби?
Зима вже й небо чистотою вмила...
Якби ж злетіти... ох вже ці «якби»!..
Та йдеш німий. Стежини-лабіринти
Вже знають все без кави й ворожби́,
Запрошують на танець, бо один ти —
Якраз немає пари у верби.
21.01.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773480
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.01.2018
автор: Анна Качан