В глибину очей твоїх порину,
Затягне їх синя круговерть,
Загублюся там, навіки згину
- Лиш таку б собі пророчив смерть.
Твого тіла – перекотиполе
Мої спраглі, жадібні вуста
Досхочу б напитися, доволі,
Щоб до ніг упала висота!
Простелю себе, собою вкрию,
Полум’ям обіймів огорну,
Вимкну цілий світ, збожеволію!
Враз всіма зірками спалахну!
І впаду, намистами сузір’їв,
Всесвіт залишивши без світил,
Як зберу перину тобі з пір’я,
Що зронили янголи із крил.
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773416
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2018
автор: Ніколя Петрович