Сховає валізу
З мереживом спогадів,
Із сторінками зітлілих думок.
Залишить тільки інструкцію з догляду:
Хай пил та іржа заб'ються в замок.
І Анна поїде.
Зустрівшись з вокзалом,
Й безмежно-самотнім провідником,
За запланованим ритуалом,
Запалить ліхтарик одним сірником.
Напишеться лист
При тьмяному світлі,
В купе, де чекає знайомий павук,
Здійметься рука й затремтить у повітрі.
Почується тихий вагонний стук.
Проллється душа:
Письмом і чорнилами,
Словами забрудниться білий папір.
Повість з коханням, убивством й могилами,
Скелетами в шафі наповниться твір.
Потяг від'їде.
Відчиняться двері:
-П'ять на дванадцяту,-
Жінка завмре.
Я роздивилася на папері:
"Анна поїде, а місто - помре".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773348
Рубрика: Містика
дата надходження 25.01.2018
автор: Виктория Пташинская