Такі ми різні
Такі ми різні, ніби світло й тінь
І нерозлучні мов два берега у річки.
Для мене ти - найкращий за усіх,
А я твоя улюблена Марічка.
Шумлять смереки, ніби гомонять,
Пташки у вирій, зажурившись, відлітають,
Дуби засмучені стоять,
Назавжди у нас спокій забирають.
О, диво – Всесвіт, хто тебе пізнав?
І хто побачив там за горизонтом сонце?
Спішив за ним…, не наздогнав…
І просить: «Зазирни хоча б в віконце!»
04.11.2017 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773309
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.01.2018
автор: Ніна Продан