Сьогдні зранку я радію,
Чогось співа моя душа...
У вікно сонечко зоріє,
Хоч за вікном гуля зима...
Отож дивлюся у віконце,
А там незвична тишина,
А веселить і сніг, і сонце,
Дари зими це - дивина...
Думки з"являються прозорі,
Чаром засніжена зима,
Додає сонечко простору,
Тому й співа душа моя...
І я іду-спішу до столу,
Беру і ручку, і папір...
Даю душі і серцю волю,
Кладу слова у новий твір...
Отак рядочки за рядками,
Мрії несуть мене в політ...
Я не встигаю за думками,
Щоб написати душі звіт...
У вікні сонце креслить коло
І додає думки нові...
За словом - нове спішить слово,-
Легко і хороше мені...
З цією зимною красою,
Мої думки переплелись,
Я обіймаюсь з німотою,-
Не всі дива перевелись...
Сиджу в притишеній кімнаті,
Неначе в радужному сні,
За мрії і думки крилаті,
Дякую сонцю і зимі!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773307
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.01.2018
автор: геометрія