Мій янголе господній, неземний,
Моя надіє, провідник незримий!
Завжди зі мною ясний подих твій,
В літа́ спекотні, і в холодні зими.
Твій апогей небесного буття –
Безмежність поза простором і віра ,
І на долонях світле відбиття,
У серці ліра, і життю довіра!
А ти встигаєш праведним крилом
Від темряви й сварогів рятувати,
Передбачати злети і надлом,
Знаходити, втрачати і прощати!
У мріях зводиш зоряні мости,
І на руках несеш, коли несила,
І тільки ти умієш так простить,
Любовˊю зцілиш і даруєш крила!
Мій янголе, подякую тобі
За істини, життєві заповітні,
І за світанки ніжно-голубі,
За незабудки у душі розквітлі...
Подякую за кожну-кожну мить,
За всіх, хто проводжає й зустрічає,
За те, що не даєш ти скамˊяніть
Тому, що люди серцем називають.
За дум неспокій, щастя й каяття,
І за земні всі радощі і муки.
За те, що ти усе моє життя
Ведеш мене до Господа за руку...
©Тетяна Прозорова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2018
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)