[img]https://c.radikal.ru/c28/1801/29/c0278afe6d17.jpg[/img]
Не знищите нас, сраколижці!
Не знищите нас холуї*!
Хай лихо приспить у колисці,
Під горе-роздуми пісні.
Всіх тих, в кого серце, як камінь,
Гординею тіло жере,
У кого людина вже навіть,
Немає ціни понад все.
Всіх тих, що купили мандати,
Хто сват, хто барига, хто брат...
Від Юди навчились брехати
І є не один з вас Пилат.
Коли в Україну стражденну
Із зброї пускали вогні,
Хвалили себе поіменно,
Плескали в долоні масні.
Ви ницо тоді роздирали,
Ділили сорочку, мов скарб
І кров’ю по тілі писали
Під шепіт зміїний: «Ти раб».
А що вам, до того, що плачуть?
Чекають дітей матері?
Політику ви без означень
Так хитро вели не в умі.
Чи можу простити Майдану?
Чи можу простити війну?
Ні! Лукаві впадуть з п'єдисталу,
А Юрій протне сатану!
Я вірю у тебе українцю!
[i]Холуй* - Той, хто запопадливо прислужується кому-небудь, плазує перед кимсь.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773214
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 25.01.2018
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА