В доли бігла стежка через яр додому,
Жайвір підіймався у ривку стрімкому.
Пташа любе, боже… як воно співало,
Мою черству душу в росах напувало.
Слухав довго пісню у зеніт вдивлявся,
А соліст все шпарив і не віддалявся.
Впаду в дикі трави, вмиюся сльозою,
Пригадав, як слухав кожною весною.
Жайвори чубаті… - янголи в хмарині,
Щиро так співають лише на Волині.
Стану на узвишшя, як жайвір здіймуся,
Здійму крила – руки, додому вернуся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2018
автор: Миколай Волиняк