Збирає вечір у мішок зірки,
Затамувавши подих, місяць сходить .
За день стомились снігові хмарки,
І землю вкрив їх білосніжний подих.
У сяйві ночі ковдра снігова
Мов діамантами розшита,так грайливо
І колискову Матінка – земля
Приймає від зими таку дбайливу.
У тихім сні без болю і турбот
Так хочеться їй бідній подрімати
Та мало наяву тих мирних квот,
Бо знову йде війна, гудуть гармати.
Матусю, Земле, Ненько дорога,
Ще потерпи і сон страшний минеться,
Зійдуть сніги із душ, прийде весна,
Зимовий вечір і до тебе посміхнеться!
11.12.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773188
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2018
автор: леся квіт