Немає кращого у світі,
як назбирать у полі квітів,
барвистий виплести вінок
і понестися у танок!
Багаття в лузі розпалити
і хоровод навкруг водити,
торкнутися твоїх долонь
й босоніж - прямо у вогонь!.
Спадала думка ця, бувало,
у ніч чарівну, на Купала,
коли п’янили нас дива
й ходила колом голова.
Із далини юнацьких літ
палає папороті цвіт,
де поміж лісу до світання
шукали ми своє кохання.
Воно горіло в сотні свіч,
на те вона купальська ніч,
а потім тихо за водою –
плили віночки чередою!.
24.01.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773072
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2018
автор: Олександр Мачула