Всі грамотні, а не візьмемо тями,
Що рід свій самі ж нищимо думками.
Всі кровні родичі гуртом відповідають
За кожен гріх, що хтось із них зладнає.
Образив чоловік дружину –
Вона того кляне – хвора дитина.
А все тому, що її ненависть, прокльони
На рід лягли – такі крові закони.
Невістка щось вчудила, чи свекруха
У серці злоба – аж заклало вуха.
Кров постраждає, з часом, чи миттєво,
Для Всесвіту на разі не суттєво.
У нашій владі дітям і онукам
Майбутнє дати, мов квітучі луки,
Або їх кинути у чагарник терновий
З проклять і ненависті, нелюдської злоби.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773058
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2018
автор: Пісаренчиха