Кохана в моєму житті... лиш одна.
Зернятко маленьке, краплинка, зоря...
- Без неї не бачу ні ночі, ні дня!..
Ну, як навіжений... дістануся дна.
Для мене вона... то світилка ясна!..
Промінчик, хмаринка, калинка рясна...
Сльозинка!.. Зі світу мелодія вся...
Я в місячнім сяйві... лишаюся сна.
- Ти, вплетена в просідь, квітуча Весна!..
Туманом залитого поля, роса...
Над серцем болючим... святі небеса!..
Єдиного щастя... і біль... і краса.
- Я чую твій голос... то в серці луна.
Неначе... молитва до Бога ясна!..
- Чому моя доля жорстока така?!
І тягне по світу... свій розпач... душа.
- Я знаю... для тебе я також один!
Загублений Всесвіт... Розірваний час...
Рве душу... минулого полум`я, дим...
- Ох, як я шкодую!.. Нема більше нас.
24.01.2018 р.
Фото з інету.
Моя единственная...
Любимая в жизни... бывает одна.
Как солнышко в небе... Со шлейфом заря...
- Мне нет без тепла ее... ночи и дня.
Я просто потерян... Мой разум... у дна.
- А в лунном сиянии так одинок!..
Она для меня дикой бури... покой.
И рана, и боль... И мелодий ожег...
Живительной силы для сердца... мечтой.
- В моей седине... пробужденье Весны...
В дыхании неба... волна синевы!
В тумане, залившем поля, звон росы...
Мое совершенство... венец красоты.
- Я слышу твой голос... То эхо в груди!..
Как Богу молитва... - Ах, как хороша!..
- Ты счастье моё!.. - Умоляю: - Приди!..
В ответ... тишина. - Вот и плачет душа...
- Всегда для тебя я был тоже один!
Потеря Вселенной... Расколотый час...
Рвет сердце, потухшего пламени, дым...
- Ах, как я жалею!.. Ведь нет больше нас.
23.01.2018 г .
Фото из инета.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2018
автор: Любов Вишневецька