Це так важливо, що ти є.
Проста. Складна. У своїх мріях.
Ти поруч. Світиться душа. І не черствіє.
Я хочу встигнути усе. Не заблукати у думок стрічках.
Моя. Нетлінна. Боязка. Надія.
Лише душа.
І воля.
Ти і я.
Щось там чорніє?
То земля.
І два маленьких деревця.
Хитких. Слабких. Коли не поряд.
Та обплітаються гілки.
Вітри безсилі.
Спільна воля.
Доля.
Як ти змогла?
Тепло своє на мене пролила́.
І висохле коріння ожило́.
В корінні було гостре скло.
Пішло.
А вітер вирвав тебе з коренем.
Здавалося, кудись несе.
Гіллям обплетена моїм.
Воно тебе спасе.
Розірвані навпіл. Ми стоїмо.
А раз ми стоїмо, ми живемо́!
Весна ввірвалася в останню мить.
О як ми вдячні, Весно, вам
За цю блакить ….
За ці струмки. З обіймами трави
Всупереч всьому вирівнялись ми.
І ожили́.
Яке ж жорстоке іноді людське життя.
Ламає долі, мов якісь гілки.
Але прийде весна. Любові почуття
Вплете в нас рятівні свої стрічки́!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2018
автор: Дружня рука