Перед вродою Вашою схилиться низько трава,
Соловей спалахне – і жагою запалить довкілля,
Стане зАтісно чомусь найкращим у світі словам
І чуття піднесуться, забувши про спалені крила.
Чи у храмі є місце нещирим і ницим думкам?
Чи здійметься нога, щоб стоптати розвеснені квіти?
Хай чекає на мене дорога далека й важка –
Прихоплю із собою у мандри лиш пригорщу літер
Щоб узявши в підручні усіх олімпійських богів
Відшукать собі місце хоча б на краєчку обніжка,
Й на скрижалі душі карбувать, як урочистий гімн
Подаровану Вами іскристо-привітну усмІшку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772859
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 23.01.2018
автор: stawitscky