Ти знов закреслила рядки,
Що я писав тобі... про нас.
Чому, слова мої п'янкі
Ти не почула... згублен час.
Так кожен день, немов би мить,
Щораз, як промінь, промайне.
А наше щастя мов би спить,
Або віщує нам не те.
Не ті слова, не ті дарунки,
Ти вередуєшь знов і знов.
Мабуть найнижчого гатунку
Моя, тобі, ота любов.
Нема кохання за сортами,
Нема ціни на ті слова,
Що промовляються між нами.
Любов, чи є, або нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772849
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2018
автор: Dema