Любов – така солодка і жадана.
Вона страждань і болю завдає.
Але підносить душу так високо,
Те почуття – прекрасне і святе.
Дитино! Люба! Ти –моя надія
Здійснити те, чого я не змогла.
Якщо існує десь крилата мрія –
Ця мрія – ти, родина і сім’я.
І ось тепер, коли пройшло багато років,
З того часу, коли на світ з’явилась ти,
Зійшла зоря над нами там, високо,
Тепер, як і колись, єдині ми.
Нехай ідуть роки невтомною ходою.
Нехай мороз й дощі нещадно б’ють.
Душа й рука моя – завжди з тобою,
Моя маленька, люба моя суть.
Моя перлинко, донечко кохана!
Ти – сенс мого життя. Щаслива будь!
Прийшла твоя пора неждано,негадано;
Стаєш на крила – вирушаєш в путь.
Життя перед тобою так кипить, вирує:
Калейдоскоп подій міняє все ураз:
Ось народилась. Ось ідеш до школи,
Ось ВИШ, вінчання, поїздки за кордон – не раз!
Ти – моя гордість! Пишаюся тобою!
Твоя біда і біль – вони мої! Моїїїї!
Я все в житті віддам, щоби твоїм долоням
Черпати щастя на своїй землі!.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772818
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2018
автор: І. Оболонський