Заговорена на вікИ,
Над Дніпром ти бредеш, Причинна.
Тополиної самоти
Маєш вітами, Україно.
Ревний спогад колишніх бур,
Дикий спалах людського гніву.
В дзвоні вічних клавіатур
Плач-леління твойого співу.
Полем-долею - навпрошки,
В незворотності проминання.
Всекосмічних тривог гілки
Проростають в твоє страждання.
Ця калинова гіркота,
цей жагучий ковток любові...
Споконвічності яснота
Заплелася в коханім слові.
Заговорена, пресвята,
Богом дана, повік нетлінна...
Молоді проросли жита
Полем-долею, Україно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772632
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.01.2018
автор: Світла (Імашева Світлана)