Драма, трагедiя — доля
Душу твою прокляла,
З очей, наплаканих вволю,
Лише краси не зтяла.
Ти нас ростила й надiю
Вижити в кожному з нас...
Нашi здiйсняються мрiЇ,
А для твоЇх все не час
Як справжня, любляча мати,
Молиш усе за дiтей,
Хоч багатьом вже й начхати
З величi власних iдей.
Що ж ти така за краЇна,
Що стiльки здатна терпiть?!
Мати моя, УкраЇна,
Серце, що вiчно болить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772577
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.01.2018
автор: Ніколя Петрович