Роз'єднало життя наші долі,
Понесла їх у даль течія.
А кохання лишилось на волі,
В щебетанні дзвінкім солов'я...
Як весна прокидається рано,
Як в цвіту потопають сади.
У душі від кохання так п'яно,
Бо у ній ще залишився ти.
Серце ритми свої відбиває,
У думках потопає щодня.
І на тебе щоденно чекає,
Та чекаю найбільш тебе я.
За весною гаряче йде літо,
Наші зустрічі в ньому цвіли.
Ми в коханні з тобою зігріті
І щасливі з тобою були.
Нас осінні дощі поливали,
В танці ніжно кружляв листопад.
А кохання серця зігрівало,
Не страшний їм зими снігопад...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772557
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2018
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)