Не пізнать, хто кого обіймає –
Сонцесяйні пелюстки й лице.
Певно, так благодатно у раї,
Чи у казці з щасливим кінцем.
І усмішка – бентежна і ніжна,
Потонути за щастя у ній…
І нехай ця пора білосніжна
Викликає весну на двобій,
А нехай. Ми і зерно від плевел
Відрізняти навчились за мить,
А вже Слова й пера королеву
Відвоюєм на раз у зими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772411
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2018
автор: stawitscky