Змахну сльозу долонями із вій,
У грудях серце щемом озоветься.
На лінії вогню затихнув бій,
Десь снайпер ще невидимий крадеться.
Зібрались побратими, гомонять,
З цигарок дим над головами в’ється.
Торкаються розмовами понять
За гріш де мідний гідність продається.
І закипає в душах правий гнів,
І злість, назбирана війни роками.
Стискається кулак без зайвих слів,
Не панувати ворогам над нами.
19.01.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772286
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2018
автор: Валентина Ланевич