Порожнє лелече гніздо одиноко стоїть
У кроні стрункої акації, поблизу хати.
Іще восени, здійнялися лелеки в політ,
Мабуть, полетіли весну барвінкову шукати…
Гніздо - то колиска, наповнена ніжним теплом….
Щороку у нім виростають малі лелечата.
Під зорями ясними і материнським крилом
Вони засинають, ростуть, роблять спроби літати.
Стареньке гніздо – неприступна фортеця і дім!
Тут кожна галузка любов*ю батьків обігріта,
Щоб затишно було малечі, все літечко, в нім.
Зимою ж - холодне, самотнє, шматоване вітром!........
Але, вже невдовзі, прилинуть лелеки в село,
Акація вкриється квітом. Весна уже близько!
І знову цвістиме життям одиноке гніздо!
Знов будуть пташата!
А поки… порожня колиска!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772176
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2018
автор: Світлана Семенюк