Зтечеш додолу чорним потом
з моїх розшарпаних плечей
отрутою, колючим дротом,
вужом гарячим. Так пече
твоя байдужість скляноока
з солоним присмаком біди
що я тремчу, збиваюсь з кроку,
і непритомнію. Не йди
ось так - непрощено, безслівно
з чужою посмішкою в ніч.
Не зневажай. Мені все рівно
що ти пішла. Не в тому ж, річ.
Не в тому річ, і я не здохну
коли ти підеш за межу.
Я лиш осліпну і оглохну
тебе кохаючи чужу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772157
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2018
автор: Разрыв Непрерывности