А.Р.
Кількасот нічних годин -- найсолодша із пісень.
Веретено споминань. Коло серця – Божий схлип.
Одне одному ми—сон? Силуети у вікні?
Під ногами в нас одна шахівниця: ніч і день.
Де ти? Голос ще живе й квітне в пам’яті моїй.
Обертається в ніщо пара сміху, суму, слів.
З пряжі спогадів моїх – жменя гаснучих вогнів.
Жданий образ дорогий розлітаєься, як рій.
Вже на місці на твоїм – сивокоса ковила.
Розійшовся білий шов у захмарній вишині.
Ти не знаєш, як в цю ніч віє холодом мені,
бо закінчився твій сон, але ти в моїм жива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772039
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2018
автор: Вікторія Т.