Розпинають Україну
Зсередини й зовні…
Краще плем’я її гине.
Реформи – позорні.
Розпинають Україну –
Кров’ю запивають.
Могилами – не своїми ж –
Землю засівають,
А нашими – слов’янськими –
Ще й душі катують,
Із ордою поганською
Пекло нам готують.
Розпинають Україну
Із півдня і сходу…
Похоронні дзвони линуть –
Меншає народу.
Розпинають-четвертують,
Граблять до нестями,
Про «досягнення» звітують,
Та ведуть до ями.
Розпинають щогодини
Без жалю небогу…
Біду-лихо розбудили,
Згубили й дорогу.
Розпинають Україну
Магнати та Раша,
Не дозволимо ж загинуть
Україні нашій!
Досить, люде, глум терпіти –
Шаблі пора брати,
Козаків ми славні діти,
Не даймо забрати
Ані Донець із землею,
Ані Крим із морем…
Україну зшиєм-склеїм,
Переборем горе!
4.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771978
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.01.2018
автор: Ганна Верес