Зима укотре снігом притрусила
Всю землю нашу й київський Майдан…
Ще тужить мати за загиблим сином,
Який життя там за народ віддав.
І тане сніг від сліз її гарячих,
А в коси рання впала сивина…
Кигиче вона чайкою і плаче:
–Скількох забрала і АТО-війна?
Коріння проросло її з Росії.
Вже знемагає, гинучи, народ,
Та сподівається, що прийде той Месія,
Що України буде патріот.
Й озвалось небо віщими громами:
–Святішого обов’язку нема,
Як боронить народ свій від омани.
Поставить крапку нинішня зима.
Й закінчення війни не за горами –
Гряде для України світлий час,
Тож не дарма сини в вогні згорали…
Палахкотить їх пам’яті свіча.
25.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771975
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 18.01.2018
автор: Ганна Верес