Так довго не писалося мені,
Бентежно Муза поглядала з коса.
Була собі у тім, щасливім сні,
У мріях жила, бігла в росах боса.
Чи був то сон? Де відповідь знайти?
А за вікном живе собі реальність.
Чи бути в ній- у ній завжди іти?
І так, і ні- підказує незграбність.
Думки мої- веселі, десь сумні,
Такі зрадливі- водночас болючі,
Без вас не жить, не зраджуйте мені-
Он, за вікном, сніги такі, пекучі.
Засів мій спогад випити вина,
Удвох частуєм тишу вечорову,
Химерна ніч вляглась біля вікна-
Я прийду, Музо, нині на розмову.
Знов розкажу, як квітнуть спориші,
Ти запалиш вогонь в чуднім камині,
Теплом думки торкнуть мені душі,
Моя реальність, вигадана нині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771887
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2018
автор: Леся Утриско