Життя триває, як не дивно.
На ранок кава, потім чай.
Ще все болить, ще не все рівно.
Але вже якось... Не зважай.
Будь ласка, йди. Та будь у мирі
Зі світом, з долею, з людьми.
Вони поглянь - відкриті, щирі.
Зайшовши ззаду, зі спини
Ножа вженуть тобі у серце.
Аж до руківья, без жалю.
Та й, зцідять кров твою в відерце,
Як сік березовий. Не сплю,
Не їм. Вартую твої болі.
Нехай зневажений, але ж,
Хто прихистить тебе в недолі
Якщо не я? Та все ж...
Іди. Іди, не озирайся.
Все буде потім, восени.
Тоді не плач. Тоді не кайся.
Не треба. Просто позвони....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771870
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2018
автор: Разрыв Непрерывности