Я чув на фронті гинуть кожненької днини…
Татусю,повертайсь скоріш з війни!
Тебе чекати будем щохвилини
Я й малі мої брати!
Ти знаєш: я боюсь за тебе,
Молитимусь до Бога повсякчас!
Тільки прошу:не йди на небо,
Приходь живим не кидай нас!
Що ж ми сирітки будемо робити,
Як Бог тебе до себе забере?
Не знаю,тату,як ми будем жити?
Без тебе,рідний, нам кінець прийде!
Ти пам'ятаєш,як улітку,
М'яча ми разом по двору ганяли,
І як матусину зламали квітку,
І як ми разом на горіхи мали.
Татусю,я благаю повернись живим!
Я знаю маєш ти залізну волю,
Та все ж ти стережися ворогів,
І повертайсь скоріш додому...
©Левкович Олексій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771728
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.01.2018
автор: Олексій Левкович