Це моя земля …
Не пай, який мені вділили.
Який пізніше заберуть за безцінь.
Якби людина захотіла,
Якби вона хоч мала крила,
Може б десь в небо полетіла.
Якби людина здатна була зазирнути в далечінь,
Якщо я долею своєю і дітей
На цій землі вже зовсім не керую,
На вимоги як власника землі
Я відповідей жодної не чую,
І покидаю рідні я краї,
Чужину обіймають мої крила,
А на моїй омріяній землі
Стоїть чужинська велетенська вілла!
А в ній раби, які там якобінці
Бідніють на очах,
Ще й платять за своє наче якісь чужинці …
І тільки страх …
Знівечені ярмом
За кілька сотень літ
З колін по міліметру
Вставали українці …
Могили по ярах
І камінці у серці,
Стояли на вітрах
По двоє знову в герці* …
А далі буде битва -
Остання вже мабуть.
Напились вже гіркого питва.
І не одного з поля понесуть …
І буде край. І править в нім закон.
Чиновництву наказ, а не поклон …
Суддю і прокурора: шапки геть і на Майдан
І слово правди видає ТВ – екран …
*[i]Герць — поєдинок українських козаків з ворогами перед боєм, двобій окремих воїнів перед головною битвою[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771686
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.01.2018
автор: Дружня рука