Це було так давно,
Що стало історією,
Яку почали замовчувати.
Емоційна складова на ній
Стала схожою на пил старих
Книг.
Це зовсім не є ознакою неохайності,
Це символ відсутності доторку.
Тож наростає нова шкіра.
Вона зайде́ться ледь чутним сміхом
І прогримить лускою
Звіра.
Його любити можна обра́зами,
Невтішними словами,
Навіть прокльонами.
Він мовчатиме сирістю
Печер,
Але у відповідь обпече вогнем.
Звір стане вільнішим,
Паща палатиме пусткою,
А чи відновишся з попелу ти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771563
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2018
автор: Олена Ганько