Ще мало хто писав про унітази,
Про туалети, убиральні і клозети.
Ідею вірша Вам скажу відразу:
«Надбання людства зовсім не ракети».
Ознакою високої культури
В долині Інду, ще в Мохенджо-Даро,
Окрім усіх надбань архітектури,
Вважають перш за все водоканали.
А далі з Вавилону і до Риму,
Від скіфів і до самого Китаю.
І Греки, що приїхали до Криму,
Ще з тих часів канали прокладають.
Та й зараз, не скажіть, усе й те ж саме -
Культура почалася з туалету -
Бо у вбиральні і фаянс, і яма
Є відображенням всього менталітету.
От в Україні - туалети усіх видів:
Є еталони мармурові й золоті,
А от громадські, всі такі «убиті»,
Що як побачать – хрестяться й святі.
У ФРН – оце вже інше діло -
Усе блищить і пахне свіжим милом.
Однак і зустрічається залізо:
В мороз хто сяде – той уже не злізе.
А в США як все із ГМО,
Нехай хоч туалети будуть «біо».
Тут ми із ними в ногу ідемо,
Хоч так смердить, що і коня б убило.
Людей людьми зробили туалети,
Ідею вірша я відкрив одразу:
"Надбання людства зовсім не ракети -
Культура почалася з унітазу".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771558
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2018
автор: Супрунець Сергій